Інтервʼю з волонтеркою проєкту «Янголи Свободи»

«Освіта дітей — це інвестиції в майбутнє країни»

28 червня 2024 року
Наталiя Хомишина
Наталія стала волонтеркою фонду в лютому 2024 року. Вона народилася в Україні, але вже понад десять років живе в Домінікані. На Батьківщині у неї залишилися сім’я і друзі. Відстань не стала перешкодою для допомоги дітям в Україні. Ми поговорили з Наталією про Домінікану, про те, чому необхідно допомагати школам і дитсадкам під час війни та про важливість участі дітей у волонтерській діяльності.
— Наталіє, розкажіть трохи про себе.
— Я народилася в Україні. Уже багато років я живу в Домінікані. Я консультантка з маркетингу та комунікацій. Працюю здебільшого із сектором B2B (Business-to-Business), маю великий досвід роботи на юридичному ринку України та Латинської Америки. Також займаюся політичними комунікаціями. Більшість моїх клієнтів знаходяться в Латинській Америці та США, хоча це ніколи не було обмеженням — я відкрита для співпраці в інших країнах. У мене майже 20 років досвіду роботи у сфері маркетингу та зв’язків із громадськістю в різних галузях. Я очолювала відділи маркетингу та розвитку бізнесу в провідних юридичних фірмах України та Домініканської Республіки. Також я працювала в маркетингових і PR-агентствах. Маю великий досвід кризових комунікацій. Я керувала різними проєктами, пов’язаними з політично чутливими питаннями та відносинами з урядом, включно з проєктами судового PR для клієнтів юридичних фірм. Також я надаю допомогу у створенні іміджу та позиціонування політиків, партій, організацій та управлінні репутацією громадських діячів.
— Який цікавий і багатий у вас послужний список! Розкажіть, будь ласка, як ви опинилися в Домінікані?
— Мені пощастило взяти участь у проєкті Міністерства Туризму Домініканської Республіки ще 2006 року, коли я працювала в українському PR-агентстві з клієнтами з туристичної галузі. Мені дуже сподобалася країна ще тоді. Рішення про переїзд я прийняла 2013 року, мені здалося це гарною ідеєю, і я ніколи не шкодувала про це. Відразу ж я почала працювати керівником маркетингового відділу в провідній юридичній фірмі країни. Країна для мене відкрилася по-іншому: окрім туристичної галузі тут є також дуже розвинена гірничодобувна промисловість, відновлювальна енергетика, будівництво, великі інфраструктурні проєкти, банківський сектор, зони вільної торгівлі (zonas francas), сільське господарство, дуже розвинена кіноіндустрія — багато голлівудських фільмів знімаються тут. І звісно, просто фантастичний туристичний сектор, тут уже є тисячі готелів, і ця сфера розширюється. Країна дуже маленька, але має 8 міжнародних аеропортів і 16 морських портів та 5 терміналів, які приймають круїзні лайнери.
— У вас раніше був досвід волонтерської діяльності?
— Раніше в мене не було волонтерського досвіду.
— Чому ви стали волонтеркою фонду?
— Волонтеркою стала, бо мене зацікавила діяльність фонду. Вважаю, що тут займаються дуже важливими питаннями, адже освіта дітей — це інвестиції в майбутнє країни, а в умовах воєнних дій, найімовірніше, багато хто не вважає це першочерговим завданням. Також для мене було дуже важливим, що фонд опікується винятково гуманітарними проектами, не пов’язаними з фінансуванням воєнних дій, і це його принципова позиція.
Дуже мотивує, коли бачимо результати роботи, коли в школі чи дитсадку облаштовують укриття, особливо якщо це стосується критичних для здоров’я дітей речей, наприклад, вентиляції.
— У вас залишилося багато рідних, друзів в Україні?
— Мама, брат із сім’єю, дядько із сім’єю. Дуже багато друзів у Києві, Одесі, на Заході Україні. Є такі, які виїжджали з України на час, а потім повернулися. Адже ніхто не припускав, що війна триватиме так довго.
— Тому ви вирішили допомагати дітям в Україні?
— Так, діти найбільше страждають від того, що відбувається. У мене в Україні є сім’я, і два племінники ходять до школи. Я не з чуток знаю, що під час повітряних тривог діти не можуть перебувати довго в укриттях, тим паче продовжувати здобувати освіту. Зазвичай там не тільки немає комфортних умов, а й є небезпека завдати шкоди здоров’ю. Також важливо зазначити, що для українських дітей майже два роки пандемії та два роки війни — це вже чотири роки освіти в ненормальних для них умовах. Чотири роки в житті дитини — це дуже багато. У мене в самої є дев’ятирічна донька, і для неї чотири роки — це майже півжиття. Звісно, це не може не завдавати шкоди нормальному навчанню та життю дітей.
— Чим саме ви займаєтеся у фонді?
— Моя основна функція у фонді — це розвивати комунікацію в професійній мережі LinkedIn. Останнім часом мене також залучали на інші проєкти, наприклад, комунікацію з іноземними ЗМІ та антикризові комунікації. Загалом, я готова допомагати з будь-яких питань комунікацій.
— Відстань волонтерству не є перешкодою?
— Незважаючи на те, що я перебуваю на іншому кінці світу, а головний офіс фонду розташований у Казахстані, мені здається, нам вдається досить ефективно працювати дистанційно. Також мені подобається, що в команді дуже багато крутих професіоналів і просто чудових людей. Я приємно здивована підтримкою України в Казахстані. Мені б хотілося більше познайомитися з країною, і я готова брати участь у більшій кількості проєктів.
— Як багато часу ви приділяєте волонтерству у фонді?
— Оскільки я зараз є незалежним консультантом, я можу сама планувати свій час, тому мені вдається знаходити кілька годин на тиждень на волонтерство.
— Ви знайомі з волонтерською діяльністю в Домінікані? Можете розповісти про особливості місцевих благодійних фондів?
— У мене немає багато інформації про волонтерську діяльність у Домінікані. Але працюючи багато років з юристами, можу сказати, що практично кожна юридична фірма тут має проєкти pro bono, коли вони надають безоплатну юридичну підтримку тим, хто цього потребує. Також з боку великих компаній реалізуються соціальні проєкти в різних сферах: освіта, захист довкілля, культура. Також я часто спостерігала, як люди об’єднувалися і допомагали постраждалим під час природних лих. Це Кариби, клімат тут може здаватися досить райським, але в нас щороку є сезон ураганів або просто дуже сильних злив, і повені трапляються досить часто. У компаніях, де я працювала, ми зазвичай надавали таку підтримку постраждалим. Також регулярно збирають продукти та іграшки у школі, де навчається моя донька. Таким чином залучають дітей з раннього віку до подібних проєктів.
— Ваша донька знає про те, що ви допомагаєте «Янголам Свободи»?
— Так, ми це обговорювали. Вона запитала, чи може передати українським дитсадкам іграшки від неї. Поки що думаю, як це зробити логістично. Вона ніколи не була в Україні, спочатку пандемія, потім війна не дозволили нам приїхати. Вона постійно запитує, коли закінчиться війна.
— Як ви думаєте, чи важливо залучати дітей до волонтерської діяльності?
— Я вважаю, що дуже важливо. Мені дуже подобається, коли школи збирають донати або беруть участь у благодійних проектах. Зазвичай діти дуже залучені, і в них часто виникають дуже хороші ідеї.
Незважаючи на те, що я перебуваю на іншому кінці світу, а головний офіс фонду розташований у Казахстані, мені здається, нам вдається досить ефективно працювати дистанційно.
— Ваш професійний досвід якось впливає на сприйняття поточної ситуації в Україні?
— На моє сприйняття ситуації більше впливають особисті аспекти, оскільки моя сім’я і багато друзів перебувають в Україні. З професійного погляду, я розумію, що є військова пропаганда з обох сторін і багато фейків. У зв’язку з цим я дуже критично ставлюся до інформації, яка поширюється. Звичайно, є «професійна деформація»: не можу не аналізувати ситуацію з точки зору комунікацій, особливо висловлювання політиків.
— А на вашу професійну діяльність війна в Україні вплинула якимось чином?
— Здебільшого мої клієнти знаходяться в країнах Латинської Америки, тому не можу сказати, що щось змінилося. Але є кілька клієнтів з юридичного ринку України, і звісно, в маркетингу доводиться зважати на умови, в яких працює український ринок. Поки що успішно виходить консультувати дистанційно, в Україні давно до цього звикли.
— Чи був у вас досвід спілкування з людьми, які підтримують війну? Ваш професійний гарт допоміг вам у цьому спілкуванні?
— Не зустрічала людей, які підтримують війну. У всякому разі, ніхто безпосередньо при мені такого не заявляв.
— Можете розповісти про подію, що сталася у фонді, яка мотивувала вас допомагати далі?
— Дуже мотивує, коли бачимо результати роботи, коли в школі чи дитсадку облаштовують укриття, особливо якщо це стосується критичних для здоров’я дітей речей, наприклад, вентиляції. Також дуже тішать відео подяки та малюнки, які надсилають діти до фонду.
— Чи були у вас сумніви в необхідності вашої допомоги вже після того, як ви почали допомагати у фонді?
— Ніколи не було. Я розумію, що важливий внесок кожного волонтера, як і кожен донат, нехай навіть невелика сума. Разом — ми сила!
— Продовжіть фразу: «“Янголи Свободи” — це…»
— «Янголи Свободи» — це добро і турбота про майбутнє українських дітей.
Янголи Свободы
Інтервʼю з волонтерами